6 городов Украины, где раздают дома за копейки.

«Дом по цене чашки кофе» - такую акцию когда-то проводила власть Сицилии, заманивая инвесторов, готовых возродить пустые города, которые оставили местные жители в поисках лучшей жизни.
В то время многие виллы известного острова были пусты, и муниципалитет города Ганджи решил устроить распродажу. В нагрузку к вновь приобретенному жилью добавлялось обязательства привести дом в порядок.

Оказывается, в Украине можно найти жилье по символической цене или вообще бесплатно.
О списке городов, которым не хватает жителей, и где местная власть готова принять любого с распростертыми объятиями, рассказал портал Экспресс.


Орбіта

Місто-супутник загубилося в лісі Чигиринського району Черкаської області. Орбіту проектували, як містечко для енергетиків з населенням понад 20 тис. осіб.
45 років тому ударними темпами будували ГРЕС, але через велику ненажерливость станції прийняли рішення замінити її на АЕС. Після вибуху на Чорнобилі будівництво назавжди заморозили. Місцевість тут екологічно чиста, так як жодну з електростанцій не добудували. Пізніше єдина теплотраса в місті припинила опалювати будинки. Через безробіття звідси виїжджали люди.
До міста веде бетонна дорога, яка добре збереглася. Через недобудовані стіни реактора, великої кількості порожніх багатоповерхівок, занедбаних магазинів, шкіл, садочків, їдалень, місто нагадує Прип’ять.
Майже всі будови 9-поверхові будинки. Деякі з незаселених квартир приватизовані, але ніхто не знає, де їх власники. Від деяких квартир власники відмовилися. Сьогодні в орбіті живе 120 чоловік, і на життя вони не скаржаться.
Зараз в двох житлових будинках Орбіти близько 100 порожніх квартир. У минулому році місто заселили біженці з АТО. Місцеві жителі сподіваються і вірять, що містечко оживе.
Районна влада поставилася з розумінням – в кожну квартиру протягнули газ, воду жителі міста набирають зі свердловини, залишилося тільки зробити індивідуальне опалення. А двокімнатну квартиру в Орбіті можна купити всього лише за кілька тисяч гривень.

Поліське

Містечко Поліське, яке розділила на дві частини річка Уж, вважають багатостраждальної землею, враженою ядерною катастрофою на Чорнобилі. Раніше воно називалося Хабне. Існує версія, що його заснували євреї. Колись місто було відоме своїми тканинами і текстильною промисловістю.
Після аварії на Чорнобилі Поліське стало головним місцем евакуації жителів міста Прип’ять. Але потім виявилося, що воно за рівнем зараженості нічим не чистіше. У 1996 році Поліське позбавили статусу районного центру, а в 1999 – місто зняли з обліку як населений пункт.
Чисельність населення міста на момент Чорнобильської аварії становила близько 11,3 тис. осіб. Там працювали заводи, фабрики і комбінат побутового обслуговування, була школа, ПТУ і два будинки культури. Зараз у Поліському проживають близько десятка самопоселенців. Навпроти будинку культури питний заклад, так званий ресторан. Хоч він і будувався в радянські часи, будівля досі виглядає досить сучасно.
Дорожньому покриттю містечка можуть позаздрити багато вулиць Києва, а на території Поліського величезна кількість будинків і 6 багатоповерхівок, які дуже добре збереглися. Єдиний недолік містечка – порослі густим чагарником узбіччя. Місцеві жителі стверджують, що радіації тут вже давно немає.

Степногірськ

Він розташований в 30 км від Запоріжжя, але не дивлячись на свою близькість до центру, людей тут рідко зустрінеш. Він нагадує «Зомбіленд», тільки замість декорацій тут справжні руїни. Місто поки ще не встигло повністю спорожніти, хоча тут немає ні газу, ні тепла, ні води.
У 80-х в Степногорську, коли тільки побудували шахту, працювали понад 2 тис. осіб. Але розвернутися на повну потужність підприємство не встигло і в середині 90-х шахту закрили. Степногірськ виявився нікому не потрібним – всі почали роз’їжджатися.
Пустельні вулиці, розбиті вікна будинків, похмурі і позбавлені життя магазини – місто діє гнітюче навіть на того, хто просто проїжджає повз. Крім того, тут можна побачити занедбану шахту, яка знаходиться на відстані 7 км від Степногірська. Місцеві жителі вірять, що місто можна повернути до життя, і зазивають приїжджих, щоб воно знову змогло розквітнути.

Українськ

У невеликому містечку Українськ Донецької області, побудованому для шахтарів, населення стрімко зменшується. Напівзанедбані багатоповерхівки стоять порожні, але побутові зручності в них до сих пір функціонують. У минулому більшість жителів містечка, а їх було більше 12 тис., працювали на шахті. Після того, як підприємство закрили, люди почали роз’їжджатися, кидаючи свої квартири.
Сьогодні місто відроджується: бізнес набирає розвиток, з’являються нові робочі місця, а місцева влада вирішила докласти всіх зусиль, щоб повернути Українську колишню кількість жителів – заманюють безкоштовною житлоплощею. За останні півроку населення збільшилося на 500 переселенців. У місті є дві бібліотеки, спортивна школа, стадіон і два дитячих садки.

Цукроварів

У міста-примари Цукроварова, що на Кіровоградщині, величезна кількість порожніх багатоповерхових будинків. Є магазини і навіть школа, але немає найголовнішого – людей. Коли на брухт порізали найбільший і найсучасніший в Україні цукровий завод і кондитерську фабрику, жителі міста поїхали.
Зараз в Цукроварові живе близько сотні осіб, хоча раніше було 6 тис. Величезна кількість порожніх багатоповерхівок з поіржавілими комунікаціями. Води, газу, опалення, каналізації в будинках немає. Воду носять з криниці, а для того, щоб зігрітися взимку, рубають дрова, в квартирах встановили буржуйки. Жителі вважають, що місто почне процвітати не за допомогою грошей, а за допомогою людей, і дуже сподіваються, що незабаром квартири пустувати не будуть.

Долинська

Невелике містечко Долинська Кіровоградської області, можна назвати вітриною української безгосподарності. Тут знаходиться наймасштабніший за всю історію України довгобуд – Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд, який держава його не може добудувати вже більше 30 років.
Невелике сонне містечко з населенням 20 тис. чоловік, більше нагадує село. За допомогою забудови Долинську планували перетворити на великий промисловий центр. Зараз же недобудований комбінат вважається українською Вавилонською вежею. На комбінаті досі працює 700 чоловік, а кожен український уряд, обіцяє його добудувати, але всякий раз обіцянки залишаються порожніми словами.
Долинське одночасно можна назвати і перспективним містом, і депресивної дірою України. З Кіровограда сюди ходить автобус один раз в день – жахливого вигляду ЛАЗ, який в дорозі розвалюється на частини. Але місцеві жителі не сумують і все ж сподіваються, що колись, якийсь олігарх зрозуміє цінність їх підприємства, і викупить його. А вже вони-то працювати вміють, і новоприїжджих навчать. І житло молодим сім’ям даватимуть безкоштовно, як колись.