Проблемы определения использование земель не по целевому назначению.

Цільове призначення земельної ділянки, віднесеної РґРѕ певної категорії земель, відіграє важливу роль Сѓ здійсненні РѕСЃРѕР±РѕСЋ СЃРІРѕС—С… прав РЅР° цю ділянку та РІ дотриманні передбачених земельним законодавством РѕР±РѕРІ’СЏР·РєС–РІ. Статтею 19 Земельного кодексу визначається вичерпний перелік категорій земель Р·Р° цільовим призначенням.
Наприклад, рішенням міської ради земельна ділянка передана у приватну власність для будівництва спортивного комплексу, що зазначено в державному акті на право приватної власності на земельну ділянку, але через деякий час власник земельної ділянки приймає рішення про зруйнування спортивного комплексу та будує на цьому місті розважальний комплекс. В цьому випадку порушення земельного законодавства щодо нецільового використання земельної ділянки відсутнє, оскільки земельна ділянка використовується в межах тієї ж категорії в межах якої її надано, а саме, як земля житлової та громадської забудови.

На практиці не слід забувати, що незважаючи на те, що функції встановлення цільового призначення земельних ділянок відносяться законом до функцій органів влади, все ж таки певні права щодо встановлення цільового призначення надані й громадянам та юридичним особам, тобто вони мають право ініціювати зміну цільового призначення ділянок, які перебувають у їх власності. Такий порядок зміни цільового призначення земельних ділянок з ініціативи громадян та юридичних осіб навіть встановлений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" від 11 квітня 2002 року.

Зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться на підставі заяви її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або до районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

До заяви (клопотання) власник додає такі документи:
- копію державного акта на право власності на земельну ділянку;
- громадянин – власник земельної ділянки – копію паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), юридична особа – власник земельної ділянки – копію статуту (положення) та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;
- довідку з районного відділу земельних ресурсів та з районного відділу архітектури й будівництва про встановлені обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки та земельні сервітути;
- обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки.

Однак С” РѕРґРЅРµ «Р°Р»Рµ»: проект землеустрою щодо Р·РјС–РЅРё цільового призначення земельної ділянки, цільове призначення СЏРєРѕС— змінюється, РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРѕРІРѕ погоджується С–Р· органом містобудування С– архітектури.
Рђ цей орган, погоджуючи документацію С–Р· землеустрою, керується містобудівною документацією – С– РІ разі, якщо місце розташування того чи іншого РѕР±’єкту нерухомого майна С—Р№ РЅРµ відповідає, РІС–РЅ вправі відмовити Сѓ погодженні такого проекту.
Це підтверджується прийнятим законом «РџСЂРѕ регулювання містобудівної діяльності». Стаття 24 цього закону говорить, що Р·РјС–РЅР° цільового призначення земельної ділянки, СЏРєР° РЅРµ відповідає плану зонування території та детальному плану території, забороняється Земельним кодексом України.
Відповідно до правових норм Земельного кодексу, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути відмовлено у разі, якщо місце розташування земельної ділянки не відповідає генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань, використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектам землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тож розробляти і подавати містобудівне обґрунтування або детальний план території до органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, який приймає рішення про зміну цільового призначення, не потрібно.

Однак для того, щоб це рішення отримало погодження з боку органу містобудування і архітектури, розроблена землевпорядна документація не повинна суперечити вже існуючій містобудівній документації.

Головне управління Держкомзему у Миколаївській області.