.
Закон про заборону виробничої діяльності у житлових приміщеннях лихоманить ринок нерухомості

Закон про заборону виробничої діяльності у житлових приміщеннях лихоманить ринок нерухомості

mlp / 13.10.2011

Неякісні закони завжди викликають зайві побоювання у сфері підприємців.

Прийняття законів Верховною Радою України по своїй суті повинні сприяти розвитку суспільних відносин.

Проте, інколи «законодавці», як би навмисно, приймають такі норми, що своєю появою та неоднозначним тлумаченням починають провокувати, розбурхувати суспільство. Хоча інколи в таких випадках було б достатнім конкретизувати спірні поняття, терміни, дати чітке однозначне визначення і всі побоювання, запитання та суперечки, можливо, були б усунуті.

06.10.2011р. Верховною Радою України прийнято в цілому законопроект «Про внесення змін до статті 6 Житлового кодексу Української РСР щодо визначення житлової та загальної площ об’єкта житлової нерухомості» (далі - законопроект). 10.10.2011р. документ направлено на підпис Президенту.

Через те, що законопроект про внесення змін до ст. 6 Житлового кодексу Української РСР є спірним та неоднозначним, ми маємо свою точку зору на цей законопроект.

Відповідно до змін, передбачених законопроектом, абзац перший ст. 6 Житлового кодексу Української РСР має бути викладений наступним чином: «Житлові будинки, квартири, інші житлові приміщення (об’єкти житлової нерухомості) призначаються та мають бути придатні для постійного проживання в них громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових житлових приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у житлових будинках для потреб виробничого характеру забороняється». Проте, ні в зазначеному законопроекті, ні в інших нормах не дається роз’яснення поняття терміну «виробничий характер». За таких обставин доводиться керуватись лише логікою.

Метою внесення змін до існуючого законодавства повинно бути усунення протиріч і недоліків між існуючими нормами, приведення норм до сучасних реалій, що склались в суспільстві. Тому можна зробити висновок, що законопроект не повинен вступати в протиріччя з іншими нормами, в тому числі з чинним Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Господарського кодексу України: «…вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг…». Тобто, робимо висновок, що законодавець чітко розділяє поняття «виробництва» (результатом якого є продукція) та «надання послуг» і не ототожнює їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Господарського кодексу України, до сфери матеріального виробництва належать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності.

Частина 2 тієї ж статті вказує, що усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу сферу). З наведеного можна зробити висновок, що проведення діяльності у невиробничій сфері у житлових будинках не буде заборонено, в разі прийняття законопроекту.

Необхідно додати, що перукарні, нотаріальні, адвокатські, ріелторські контори, стоматологічні кабінети та т. ін. не створюють продукцію, а надають послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто, законодавець визначив, що за договором про надання послуг виконавець надає послугу, а не проводить виробничу діяльність. Таким чином, робимо висновок, що зміни, передбачені законопроектом, не повинні стосуватись житлових приміщень, в яких підприємці надають послуги.

Відносно роздумів щодо контролю з боку санітарних органів, необхідно зазначити, що відповідно до постанови № 42 від 01.12.1999р. Головного державного санітарного лікаря України «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99», виробничим приміщенням є замкнутий простір в спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей. Зважаючи на те, що житлові приміщення не є спеціально призначеними, то офіси, які розташовані в житлових приміщеннях, не можуть визнаватись виробничими приміщеннями. Таким чином, офіси розташовані в житлових, а не в спеціально призначених приміщеннях, не можуть контролюватись санітарними органами.

До того ж, в разі якщо житлові будинки та їх частини не були переведені у нежитловий фонд, вони не можуть вважатись виробничими приміщеннями. Таке положення зазначене у Листі Державної податкової адміністрації України від 18.05.2005р. № 9562/7/15-1117: «…оскільки невиробничі фонди (житлові будинки та їх частини), які не були переведені до нежитлового фонду, не є виробничими приміщеннями, спеціально призначеними для виробничого використання, то здійснення амортизаційних відрахувань щодо витрат, понесених на придбання таких невиробничих фондів, є неправомірним…».

Таким чином, з огляду на існуюче законодавство, можна зробити висновок, що зміни до ст. 6 Житлового кодексу Української РСР, можуть стосуватись лише осіб, що проводять виробничу діяльність, результатом якої є матеріальний об’єкт або приймають участь у виробництві у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції і не будуть стосуватись осіб, які надають послуги і офіси яких розташовані у житлових будинках, не переведених до нежитлового фонду.


На даний час законопроект подано на розгляд Президенту. Ми сподіваємось, що наше бачення та розуміння, викладені вище, співпадають з суттю законопроекту. В такому разі необхідним є надання відповідних офіційних роз’яснень суперечливих понять, термінів. В іншому разі, сподіваємось, що Президентом, як гарантом конституційних прав, свобод та інтересів, буде накладено вето на цей законопроект, будуть висловлені відповідні зауваження та побажання і документ буде повернуто на доопрацювання до Верховної Ради України.


Мойсол П.Л.
Миколаївська обласна асоціація
спеціалістів з нерухомості

| | | | - | | | | | |