Почему Президент Украины уделил особое внимание празднованию 1020-летия крещения Киевской Руси.

24 липня в Секретаріаті Президента України відбулася чергова щоквартальна прес-конференція Віктора Ющенка. Її було поділено на три тематичні блоки. Перший блок - це пріоритети внутрішньої політики України, другий блок - головні завдання зовнішньої політики України, і окрема тема - відзначення 1020-ї річниці хрещення Київської Русі.

Враховуючи велику увагу, яку Президент України приділяє відзначенню цієї історичної події, а також все зростаючий інтерес до неї населення Миколаївщини, ми доводимо до відома тих, хто відвідує наш сайт, все, що сказав Віктор Ющенко протягом третього тематичного блоку прес-конференції.

Пояснюючи, чому відзначенню 1020-ї річниці хрещення Київської Русі він приділяє так багато уваги, Президента України сказав:
- Я почав би з того, що церква і віра є невід'ємний фактор становлення держави і нації. Якщо торкнутися історії, то, ви знаєте, ні історики, ні археологи, ні вчені за останню тисячу років не зробили жодного підтвердження, що в історії людства був народ, у якого б не було віри, релігії, а значить, своєї церкви. Кожний народ має віру. Із цієї вірою він народжується, бореться за свою незалежність, піднімається з колін, розквітає. Я б сказав, що це парні категорії: віра дає сили, не завжди вистачає ресурсу отримати бажане у національній незалежності, розвитку, становленню, моралі. Віра - це є той стрижень, навколо якого формується наша переконаність, наша надія. Другими словами, це одне із фундаментальних джерел, з яких твориться наша енергія. Подивіться, будь ласка, на історію будь-якого православного народу. Невипадково православна церква кожного народу називається його іменем. Сербська православна церква, Албанська православна церква, Чорногорська православна церква, Болгарська православна церква, Грузинська православна церква, Вірменська, Грецька, Російська. І тому, коли ми говоримо про те, який зв'язок має релігія, має церква, має духовність із нашим сьогоднішнім буттям, я би сказав, що це невід'ємний фактор життя будь-якої нації, будь-якого народу. Переконаний, що це повністю стосується і українського народу. Зверніть увагу, протягом останніх тисячі років що є незмінне у нашому житті? У нас змінювалися політичні кордони, влади, формації, лідери, значною мірою, слово, культура. Що було незмінне в нас? Наша віра. І наша тисячолітня віра дає нам право в тому числі і за цієї ознакою визначати своє місце в об'єднаній Європі. Переконаний, що українська нація повинна гордитися тим, що майже дві тисячі років тому у своєму другому поході нашу землю відвідав первоапостол Андрій, учень Іоанна Хрестителя. Вийшов на київську землю, на київські пагорби і сказав пророчі слова, які повторюються сьогодні в тисячах випадків: тут буде благословенна земля і благословенний нарід, який на ній буде проживати. І я абсолютно переконаний: пророчі слова первоапостола. Це одна із знакових частин хрещення нашої землі. Це наше перше хрещення. Не кожна земля отримує хрещення від первоапостола. І переконаний, що в цьому є Божий дар.

Коли ми говоримо про хрещення Київської Русі 988 року рівноапостольним князем Володимиром, про це я хотів би більше епітетів дати і сказати, на мій погляд, чутливих, важливих для цього часу слів.

Якщо ми торкнемося нашої історії періоду Київської Русі, починаючи від прийняття хрещення, ми дуже часто його називаємо золотим віком. У нас з'явилася перша нагода зібрати землі, зібрати десятки племен у централізовану державу. Одним із фундаментальних способів консолідації тодішнього суспільства стала християнська віра. Не можна того приховувати, що з цією вірою прийшла не менш знакова для нас подія - це наше письмо, яке принесло освіту. Недарма тоді кожний храм був джерелом писемності і книгописання, літописання. Переконаний, що ми повинні поряд із цим говорити про архітектуру. Це якраз період нашого хрещення залишив навіть у Києві, якщо дивитися, славні приклади розквіту того часу. Я маю на увазі Софію Київську, Пирогощу, Храм на Берестові, Києво-Печерську Лавру, Видубицький монастир. Це все, що сьогодні нас оточує, пройшло тисячу років. Для когось це історія, для когось це віра, для когось це освіта, писемність. Можливо говорити про те, що християнство принесло до нас унікальну національну традицію, яка за сотні років збереглася, звичайно, переплелася у багатьох моментах із тими звичаями, які в нас існували до християнства. Я переконаний, що нам треба говорити про те, що якраз християнство, хрещення 988 року рівноапостольним князем Володимиром зробило ключовий внесок у нашу європейськість, тому що ми стали говорити з усіма європейським народами одною духовною мовою. Якщо ви пригадуєте, коли Оноре де Бальзак приїхав у Францію після відвідин України, разом із своєю дружиною-українкою, його запитали, що ти бачив у Києві. Він сказав дуже промовисту, коротку, але точну фразу: я бачив північний Рим, з його шістьмастами церквами і Лаврою.

Я переконаний, що роль духовенства у становленні нашої держави, нашої незалежності належним чином ще не оцінена. Наше духовенство є багатостраждальне, як і вся наша церква. Вони прожили надзвичайно тяжкі періоди зародження, переслідувань, репресій. За роки радянської влади в Україні знищено більше 70 тисяч культових споруд. За роки української незалежності збудовано 13,5 тисяч храмів. Це далеко не те, що ми мали, але це добрий приклад того, як відроджується наша віра, як повертається до нас саме святе - наше православ'я.

Коли я дивлюсь на контекст візиту Його Всесвятості Вселенського патріарха Варфоломія, я бачу декілька ознак, про які варто говорити. По-перше, це колосальна честь для нашої землі, для нашого народу зустріти Вселенського патріарха. Ви знаєте, що це перший візит Вселенського патріарха за останні 350 років. Востаннє Вселенський патріарх в Україні, в місті Києві був, зустрічаючи військо гетьмана Зиновія Хмельницького, у 1648 році. І те, що до нас приїжджає Вселенський патріарх, мені здається, говорить про велике значення, місію і роль українського православ'я в Христовій вірі. Мені здається, що якраз цей візит закладає ті фундаментальні процеси щодо консолідації українського православ'я, які повинні нас привести до єдиної помісної церкви.

Кожен раз, коли СЏ спілкуюся Р· вами РїСЂРѕ релігію, церкву, міжконфесійні українські РІС–РґРЅРѕСЃРёРЅРё, СЏ кожен раз РіРѕРІРѕСЂСЋ РїСЂРѕ те, що моєю мрією С” створення РІ Україні єдиної РїРѕРјС–СЃРЅРѕС— церкви. Р’СЃРµ, що Р±СѓРґРµ РІ РјРѕС—С… силах, СЏ Р±СѓРґСѓ РІСЃРµ робити для того, щоб народ України Р±СѓРІ єдиний РІРѕ Христі. Р† даю дуже легке пояснення. Фундаментальним догматом християнства, С– православ'СЏ зокрема, С” єдність. Православ'СЏ РЅРµ вчить злу. РќРµ вчить протиріччям. Це РІСЃРµ привнесено людським фактором, Р° РЅРµ нашою РІС–СЂРѕСЋ. РЇ переконаний, що Сѓ сьогоднішньому РґРЅС– для розквіту України найбільш потрібне наше церковне РїРѕСЂРѕР·СѓРјС–РЅРЅСЏ. Р† тому СЏ всіляко Р±СѓРґСѓ сприяти, С– робити РІСЃРµ, що залежить РІС–Рґ світської влади, коректно трактуючи, що світська влада може працювати виключно Сѓ відносинах «РІР»Р°РґР° С– церква», РЅРµ входячи Сѓ проблему роботи чи існування тієї чи іншої церкви чи конфесії, СЏ хочу сказати, що СЏ РІСЃРµ Р±СѓРґСѓ робити для того, щоб привести Україну РґРѕ церковного РїРѕСЂРѕР·СѓРјС–РЅРЅСЏ, щоб вивести Україну Р· тієї церковної, міжконфесійної РєСЂРёР·Рё, СЏРєР° сформувалася Сѓ СЂС–Р·РЅС– СЂРѕРєРё, С– РЅРµ завжди Р· нашої РІРёРЅРё. Можливо, більше РЅРµ Р· нашої РІРёРЅРё.

Але переконаний, що приходить час, коли ми повинні володіти мужністю, мудрістю аналізувати ці процеси. І переконаний, що час, коли в Україну приїжджають ієрархи світових православних церков, десятки делегацій і саме головне - головний гість Вселенський Патріарх, це є непоганий час для того, щоб ми поряд зі світом, поряд з ювілеєм багато чого зробили для консолідації, порозуміння в українській православній церкві. Таке значення я бачу для себе цієї події і всіляко просив би вас, добре розуміючи, що буде багато надзвичайно спекуляцій, буде колосальне намагання використати журналіста для того, щоб некоректно освітити роль, місце, значення цієї події, яку ми завтра будемо відзначати. Я б звертався до вас, шановні журналісти, як до своїх співвітчизників, як до громадян, з якими я живу, буду жити і знайду свій останній покій у цій землі - будьте українцями, займіть достойну позицію. І ми тоді будемо сильніші.

Прес-служба Миколаївської обласної державної адміністрації.