�сторические факты перехода Крыма в Украину.

�х представил в блоге на ВВС-Украина, писатель и краевед Станислав Цалик. В частности, он сообщил:

«Передачу Криму від Росії до України 1954 року обидві сторони оповили багатьма міфами й вигадками. Проте факти - річ уперта.

Формальна точка відліку - 25 січня 1954 року. Того дня в Москві зібралася президія ЦК КПРС (так у ті часи називалося політбюро). На засіданні затвердили проект указу, який незабаром мала видати президія Верховної Ради СРСР. Головував на засіданні президії ЦК КПРС 25 січня тодішній очільник уряду СРСР Георгій Маленков.
Назва: "Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР".
Йшлося про цілком прагматичні речі: "Враховуючи територіальне тяжіння Кримської області до Української РСР, спільність економіки й тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР". Чітко і ясно.
Рішення керівної верхівки - і єдиної в СРСР - партії не мало жодної юридичної ваги. Але мало важливі наслідки, оскільки керівники Радянського Союзу та республік були членами цієї партії. Її рішення - керівництво до дії.
З'явилися відповідні постанови державних структур - урядів та парламентів УРСР, РРФСР та СРСР. Вони дослівно повторили партійне формулювання причин передачі Кримської області до складу України.

Відносно передачи Хрущовим. На січень 1954 року Микита Хрущов лише чотири місяці очолює КПРС - від 7 вересня 1953-го. Одноосібно він керуватиме країною після 1957 року, коли усуне від влади головних конкурентів - важковаговиків "сталінської гвардії". А прем'єр-міністром стане ще пізніше, у 1958-му.

Сталін в 1944 році депортував з півострова майже все місцеве населення. У травні - кримських татар, у червні - вірмен, греків, болгар, чехів. На спустошені землі скерував мешканців РРФСР, які звикли до іншого клімату (приїхали здебільшого з Волги, північних областей РРФСР) та іншої культури землеробства, не змогли успішно господарювати.
В Криму склалася катастрофічна ситуація, що вимагала негайного вирішення.
Якби ситуація не була терміновою, її узагалі не розглядала б президія ЦК КПРС.
Ідея зі зміною підпорядкування Криму визрівала в оточенні Сталіна ще за його життя. Щонайменше з 1952 року, коли дієздатність вождя зменшилася і він тривалий час не підписував документи. "Сталінська гвардія" президії ЦК тому й ухвалила передачу півострова Україні, що це питання не було новим або несподіваним.

Зазвичай датою передачі Криму вважають 19 лютого 1954 року. Того дня президія Верховної Ради СРСР виконала вимогу президії ЦК КПРС - видала указ "Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР".

(РЎРџР РђР’РљРђ:
УКАЗ ПРЕЗ�Д�УМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР от 19 февраля 1954 года «О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав УССР»

Учитывая общность экономики, территориальную близость и тесные хозяйственные и культурные связи между Крымской областью и Украинской ССР, Президиум Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик постановляет:

Утвердить совместное представление Президиума Верховного Совета РСФСР и Президиума Верховного Совета УССР о передаче Крымской области из состава Российской Советской Федеративной Социалистической Республики в состав Украинской Советской Социалистической Республики.

Председатель Президиума Верховного Совета СССР К.Е. ВОРОШ�ЛОВ
Секретарь Президиума Верховного Совета СССР Н.М. ПЕГОВ).

Але юридично Крим перейшов до України пізніше й за іншим документом. Адже повноваження щодо територіальних змін мала Верховна Рада СРСР, а не її президія. А перехід області до іншої республіки міг відбутися лише на підставі закону, а не указу президії.
Такий закон ухвалила сесія Верховної Ради СРСР 26 квітня 1954 року. І затвердила зміни в конституціях РРФСР і УРСР щодо складу їхніх територій. Лише тоді Крим насправді став частиною України.

Крим належить Україні не тому, що це "одвічна українська земля". Жодних українців у часи палеоліту там не було, як іноді стверджують гарячі голови. І князь Кий - засновник Києва - на півострів не приїздив. Усе це фантазії. Слов'янське населення з'явилося на півострові в другій половині ХІХ століття. І довгий час було там меншістю.

Півострів включений до складу України тому, що пов'язаний з нею територіально і залежить від неї в сенсі ресурсів.
Головну проблему півострова - нестачу води - не могли вирішити ані Кримський ханат, ані Російська імперія, ані РРФСР.
Це зробила Україна, збудувавши в 1961-1971 роках Північно-Кримський канал. Він постачав воду з Каховського водосховища. Це дозволило розвивати сільське господарство, закласти сади там, де раніше їх не було. Виникла нова галузь - промислове ставкове рибництво».